Я ходжу в гори вже сім років. Минулого літа я подумав, що жодного разу не ходив в похід сам. Як тільки ця думка з’явилася в моїй голові, я вже не міг її позбутися. В мандрівку довелося збиратися спонтанно і швидко. Довго не міг визначитись з маршрутом. Хотілося, водночас і відкрити для себе щось нове і не прогадати з часом джерелами на шляху та кількістю людей на маршруті. Маршрут мав буди досить диким, бо який тоді сенс йти самому? В не буду заперечувати факту, що мені можу бути страшно. Особливо вночі, особливо в наметі і особливо на стоянках без людей. Тому маршрут був прокладений неподалік туристичних притулків. Моя тактика полягала в тому щоб приходити на стоянку ближче до кінця дня, щоб часу вистачило тільки на гігєну і іжу. При цьому добляче втомитися і заснути засвітла.
Випадкова
Стаття
