Нещодавно в соцмережах стала відомою прикра новина: згоріла хатка під Яйком Ілемським. Невдовзі знайшов підтвердження цьому факту. Аж сльози навернулися. Так багато спогадів, пов’язаних саме з цією хаткою. Вона була маленьким орієнтиром серед відносно диких Західних Горган. Цей маленький острівок цивілізаціїї автентично вписувався в дикість гір. Не раз вона ставала прихистком від негоди. Її старенькі потьмянілі стіни прихистили чимало мандрівників. Важко забути шум вітру, що створюють смереки навколо. Що вже казати взимку. Декілька годин гребучи напролом по пояс в снігу, іноді вже в сутінках, бачиш обриси знайомого будиночка. Вже майже без сил завалюшся з важким рюкзаком всередину. Тут холодно, як і ззовні. Знаходиш кілька трісок, залишених минулими відвідувачами. Вогонь спочатку ледь тліє. А потім сильніше і сильніше, і от він уже гарно, стабільно палахкотить. І металева буржуйка майже відразу починає ділитися своїм теплом. 15 хвилин - і можна зняти верхній одяг. Потріскують дровця, на пічці готується запашний трав’яний чай. Іноді крізь шпаринку трохи задуває холодком. Але буржуйка з запасом прогріває хатинку. Це був безкоштовний п’ятизірковий готель за мірками пішого мандрівника. Атмосфера морозних карпатських ночей тут відчувається особливо органічно. Іноді буває важко повірити, що таке місце існує в реальності. Хатку, безперечно, жаль, але не будемо розпускати шмарклі. Сподіваюся, що хатинку все ж відновлять. Хотілося б, щоб будиночок відновили в первозданому автентичному. стилі. Я залюбки приєднаюсь до акції. Ось на додачу кілька роликів, де вона вона зафільмована.