Так як я і моя тоді ще дівчина, нині дружина, дуже любимо гори, ми вирішили, що класною ідеєю було б провести медовий місяць в горах. Ну як місяць, в розпорядженні ми мали лише два тижні. Тому старались їх використати по максимуму. частина 1 с.Ділове -> пол.Лисича -> г.Піп Іван Мармаросський-> г.Стіг -> г.Піп Іван Чорногірський -> с.Дземброня частина 2 с.Осмолода -> г.Яйко Перегінське -> г.Молода -> пол.Солотвинка -> пол.Гича -> с.Свобода -> о.Синевир В якості стартового пункту ми обрали с. Ділове що біля Рахова. Наш маршрут проходив по державному кордону України та Румунії. Для того, щоб пересуватись по ньому неохідно взяти спеціальний пропуск, про деталі можна почитати тут... Реєструємось на прикордонній заставі і рушаємо. Перша цікавинка в нашому маршруті водоспад "Ялин", стверджують, що це найвищий водоспад в Україні. Не знаю, правда то чи ні, але біля нього була табличка. На якій гордо виказувалась висота в 26м. Може й так, виглядає дійсно високим. Маркування до водоспаду, до речі, так собі. Будьте уважні.   Дійти до смеркання до полонини Лисича нам не вдалося. Заночували в хатинці на галявині, щоб зранку було менше мороки з наметом. Прокинувшись зранку, рушаємо далі. Зайшли на полонину Берлєбашка, на ній багато овець та собаки. От ми вже на полонині Лисича. Проминули туристичний притулок, і думали в той же день вилізти на Попа і зійти з іншої сторони. Але погода дуже зіпсувалися -  ми вже були на пів-дорозі, коли нас застала злива з громом і блискавками. Вирішили не ризикувати і повернулись в притулок.Ввечері до нас ще приїхав мотоцикліст. Ночували не самі. День третій, погода не набагато краща: дощ, вітер і туман. Але далі нема вже куди відтягувати. Штурмуємо Попа Івана Мармароського. Пройшли гору майже в нульовій видимості. Лиш коли пройшли г. Рапа, стало трохи прояснюватись. Внизу під рапою є джерело, біля якого ми пообідали. Це був мій перший похід з газовим пальником. Саме тут я оцінив більщійсть його переваг. Рухатись необхідно було вздовж кордону. Дорога легка, без стрімких наборів висот, але й цікавого на ній мало аж до прикордонного пункту "Богдан". Де ми і зупинились на ніч. Для намету обрали невеличку галявинку в лісі недалечко від джерела. Там було затишніше, ніж на полонині зверху. Та й вода під боком, помилися, попралися ). Прокинувшись четвертого дня, виявили, що біля намету щось рило землю. Ранок зустрів нас дощем, туманом та вітром, то ж ми до обіду йшли мокрі змерзлі і в "молоці". Десь аж після г. Міка Маре розпогодилось. Зупинились на привал, пообідали, просушили одяг. Коли вже підходили до г. Стіг, почали зустрічати місцеву фауну. Спершу на очі попалася лисичка. Та була дуже прудка,  тож помилувалися довго не вдалося. А от косуля, яку ми побачили біля витоків Білої тиси, не відразу нас помітила. Її ми трохи роздивились. Поки не смеркло, дійшли до Стога, намет поставили недалечко від гуцульскої ферми. І лягли спати не вечеряючи. Зранку п’ятого дня вирішили не снідати, щоб швидше зібратися, а коли зголодніємо, тоді зупинитись.   І не даремно, так ми дійшли до наступного господарства, де набрали води та купили бринзи. Ніколи ще такою смачної не пробував. Свіжа, тільки приготована, навіть кристалики солі ще не встигли розчинитися. Додавали її в гречку, смак незрівнянний. З новими силами і запасами води та провізії, дряпаємось вже на Чорногірського Попа Івана. На вершині на диво мало людей. Обурює лише генделик з пивом на горі. Було ще кілька чоткіх пацанчиків в одних шортах та майках і з барсетками. Через деякий час Чорногору затягнули хмари і здійнявся штормовий вітер. І всі ті пацанчики побігли швидко донизу. Робимо кілька кадрів на пам’ять і рушаємо. На меті в нас спустится сьогодні в с.Дземброня. Проходимо повз скелі Смотрич. Затяжний спуск, і коли смеркалося, ми якраз встигаємо дійти до села, де й ночуємо. Наступна частина нашого походу починається з с.Осмолода. Так як припаси та газ у нас  закінчувались, ми сіли на маршрутку Верховина-Івано-Франківськ і поїхали до Франківська. Там докупили їжі та взяли балон газу. Переночували у Франківську і рушили в Осмолоду. Західні Горгани зустріли нас дощем, тож не розслаблялись і швидко пішли. Дійшли до Яйка Перегінського. Стежка була геть заросла малиною та іншими кущами, тому прийшли ми геть мокрі до нитки.   Сушились, готували куліш, пили чай. Втомились, тому добре спали. В хаті є звір, дуже страшний і злий ). Соня Лісова. Дуже кумедне звірятко, що заважало нам спати вночі. Прокинувшись наступного ранку, вирішили перейти на полонину Гича. Погода знову дощова, тому вирішуємо обійти г. Молода траверсом. Спочатку траверс дуже захаращений. Є ділянка, де йти траверсом комфортно. Зупинились пообідати в живописному місці біля стрімкого потоку. Згодом, проходячи полонинки та струмки, ми почали час від часу губити траверс. На одному з струмків ми згубили його безповоротно. Так і не змігши знайти продовження траверсу рушаємо напролом. Довго ми блукали диким лісом, доки вийшли до потічка, а невдовзі і до полони Солотвинка. Там же зустріли ще одну групу туристів, які йшли з пол. Плісце і були добряче змучені. Разом пішли на пол. Гича. Дійшли ми, коли вже сідало сонце. Пейзаж такий, що дух захоплює. Величезна, як на горганські мірки, полонина, а на ній хатка. А небом пливуть важкі сіро-фіолетові хмари, які підсвічує червоне світла сонця, що сідає за обрій. Місця в хатці вистачило всім - і нам двом, і іншим вісьмом туристам. Сушили одяг, взуття та спорядження. Наступного ранку група рушила в напрямку о.Синевир, а ми лишились ще на ніч.   Трохи пофотографували, готували їжу.  Помилися, попрали одяг. Ще сушили мокре спорядження, після стількох днів дощу всу було мокрим. Прибрали в хатці. Пора вертатися додому, зранку вийшли в напрямку с. Свобода чи то Слобода (на різних картах підписане по різному). Дорога погана, роз’їжджена різними вантажівками, джипами та квадроциклами. Додаються до цієї картини багатоденні дощі, ну думаю ви вловили... Так ми вийшли до Слободи, і накинулись на різні наїдки в магазині. Дійшли до озера Синевир. Тут повний аншлаг, десятки автобусів та маршруток. Повно людей та сувенірів - комерція. Вирішили, що заходити на озеро не будемо. Навідаємось коли буде менше людей. Ось так і закінчився наш медовий місяць.