Ця мандрівка була для мене дуже довгоочікуваною. В горах я не був давно, вже починалася ломка. В якості напарника зі мною погодився піти мій співробітник та друг: Сергій. Як тільки ми прибули в Осмолоду, всі халепи та негаразди опинилися позаду. Сонце, мороз, та трошки снігу. Видимість хороша. Мені цього разу Осмолода була схожа на Український Твін Пікс. Дамба на річці Молода - геть замерзла чудернацькими каскадами і гребенями. Перейшовши міст, п'ємо чай перед стартом, закушуємо печивом. Все побігли, оминаємо вежу мобільного зв'язку. Від неї буде залежати зв'язок з зовнішнім світом на протязі наступних 5 днів. Ще один міст через річку, ще один захоплюючий краєвид. Сьогодні у нас є план "Мінімум" і план "Максимум". План "Мінімум" включає в себе: дійти хоча б до гуртожитку лісорубів. А план "Максимум" - дійти до хатки під г. Яйко Ілемське. Майже доходячи до гуртожитку, ми вирішуємо, що розумно буде сьогодні зупинитись на меншому. Ми тільки з поїзду, нормально не виспалися, а потім ще й майже 3 години в маршрутці по жахливих дорогах нас добряче виснажили. І як би ми вирішили йти далі, то опинилися на підйомі якраз в темряві. Тож ночуємо в покинутому гуртожитку. В приміщенні - срач. Пляшки, сміття але є дрова ! Хоч це радує. Розпалюємо грубку. Та не спішить нагріватися та віддавати нам своє тепло. Поки та гріється ми готуємо вечерю, макарони з бринзою вийшли на славу. Цього разу я брав чимало сушених продуктів, в тому числі до чаю. Тож чай з ромашкою та м'ятою з додаванням сушених лимону та імбиру, був просто казковий. Ще, замість того щоб як зазвичай заготовляти дрова, займаємося прибиранням. Кімната потихеньку ставала більш менш схожою на житло. Лягли рано треба до завтра добре виспатися. Підйом, чай, сніданок вівсянкою. Ось вже видніється наша ціль. Покидаємо наш прихисток і прямуємо до підніжжя Яйка Ілемського. Дорога дуже слизька, все що по ній текло замерзло. Щоб не зловити дупу, доводиться йти повільно та маленькими кроками. От ми уже біля підніжжя гори, п'ємо воду з струмка на одній з вирубок. Попереду найважче. Спершу підйом лісовозкою якою тече струмок. Ви вже бачили що з цього виходить. Далі зона лісу, де ми без стежки та маркування, як кажуть "по приборам", напролом , ліземо до траверсу, що проходить десь на 1400 м. Ну вже траверсом доходимо до стежки, що веде до хатинки. Сама стежка теж не з легких. Очі бояться а ноги йдуть. Не зчулися ми, як уже бачимо серед дерев, приємні, знайомі нам обриси будиночка. Зовні є термометр. Далі стандартні приготування, чай, вечеря. Коли ми прийшли було -12, вже через годину температура впала до -17. Стемніло. Пора фотографувати. Добре, що набрав багато акумуляторів. За кілька хвилин на морозі індикація показувала нульовий заряд. Тож йшов в хатку клав холодний акумулятор на камінчик біля пічки, а натомість брав теплий. Коли акумулятор нагрівався - фотоапарат знову показував, що той заряджений. Напевно з десяток дублів знадобилося, щоб виставити кадр та заміряти експозицію. Тут витримка близько хвилини. Сергій мені теж допомагав, поки кадр експонувався він "робив" іскри з труби. Встав на світанку теж щоб познімати. Ось що вийшло : Потім мене знову розморило, заліз в спальник доспав ще кілька годин. Світає в цю пору пізно, десь аж біля восьмої. Коли розвиднілося ми з напарником поснідали та заправились гарячим питвом. Хочемо спробувати піднятися на гору. Спочатку було легко, краєвиди вражаючі. Але коли почався жереп, снігу стало більше. Хоч він і був трохи примерзлий, але ми все одно кожен третій крок провалювались по пояс. Вдягли снігоступи, вони нам не сильно допомогли. Вже через кілка метрів почався гарний фірн, по якому було легко йти. Правда дошкуляв холодний пронизливий східний вітер. На вершині зустріли групу зі Львова, ті швидко пішли в напрямку хатки, вітер бо ж скажений. Ми теж на вершині довго не затримувались. І почали швиденько спускатися вниз. Знову хатка, готування чаю та їжі. Квасоля, яку я готував, не вийшла, складно її готувати в поході, раз на раз не виходить. Завтра підйом о п'ятій ранку. Хочемо перейти на інший будиночок. А ось і сніг пустився. Ранок четвертого дня. Геть темно, іде сніг. Ми виходимо при світлі ліхтариків. І спускаємось практично тим самим маршрутом. Якийсь момент ми йдемо стежкою, але потім її губимо і йдемо диким лісом так як і прийшли. Виходимо до вирубки. І крокуємо лісовозкою далі. Ось видніється в снігопаді гора, на яку ми йдемо далі. Зупинились біля гуртожитка, пообідати. Підйом на гору, по дорозі знову гублю поворот маркованої стежки. Втрачаємо з пів години і чимало сил. Підйом затяжний, сил вже мало, йдемо близько дев'яти годин, від світання і до смеркання. Хух ,ми біля хатки. Дров мало. Поки не остили, з останніх сил йдемо по воду і дрова для розпалу. Все гріємось і п'ємо чай. Дров все ще недостатньо. знову рушаємо по дрова. Добре що тут є "Дружба-2" тож ми добряче зігрілися поки пиляли їх. Тепер має вистачити, кидаємо чималого "Буратіну" в пічку і лягаємо спати. Ранок п'ятого дня, підйом о четвертій. Треба встигнути спуститися маршрутки в цивілізацію. І от ми вже в Осмолоді сидимо в маршрутці, ще трохи і ми в місті. Тут вода тече з крану, а їжу і гарячі напої дають за кольорові папірці. Ще й посуд після себе можна не мити... Дякую за увагу.